Історія походження срібних прикрас

Срібло — один із перших металів, освоєних людством ще в кінці IV тисячоліття до н. е. Його блиск та пластичність викликали захоплення давніх цивілізацій.

Ранні свідчення застосування:

• Стародавній Близький Схід (Месопотамія, Шумер): перші прикраси з філігранню та зерню з’явилися близько 3000 р. до н. е.
• Єгипет: срібло вважалося «металом богів», його носили фараони й жерці — вірили у магічну силу місячного світла.

Античні традиції:

• Греція та Рим (VIII ст. до н. е. — III ст. н. е.): тонка чеканка, роботи зі стеклом і дорогоцінним камінням. Персні з іменами, амулети від пристріту та ситцеві браслети набули популярності серед знаті.
• Археологічні знахідки Скитії й Кельтії свідчать про поширення срібних торків, фібул і нашивок із символічними орнаментами.

Середньовіччя та Відродження:

• Візантійська імперія (IV—XV ст.): високий рівень пластику й інкрустації перлами, смарагдами, рубінами.
• Європа XIII—XVIII ст.: розвиток геральдичних проектів, створення складних гарнітурів (кільця, сережки, намиста) з багатошаровим декором.

Нова епоха та сучасність:

• XIX століття: промислове відлите срібло — столові прибори, декор.
• XX—XXI століття: повернення до ручних технік, поява авторських ювелірів і поєднання срібла із сучасними матеріалами (різнокольоровими емалями, цирконіями, лаком).

Від стародавніх храмів до дизайнерських бутиків — шлях срібла демонструє еволюцію смаків та технологій.